Помогите привлечь к ответственности мерзавцев!
Прошу помощи всех неравнодушных.
Подал информацию следователю в полицию.
Следователь дурачит меня третий день подряд.
Скорее всего это двойная коррупция, и в детском доме, и в полиции.
Дело чрезвычайно серьёзное и социально болезненное.
Очень прошу всех неравнодушных отправить хотя бы одно письмо на электронную почту Национальной полиции Украины pg.npu@police.gov.ua и хотя бы одно письмо на электронную почту Национального агентства по предупреждению коррупции anticor_reports@nazk.gov.ua с текстом сообщения, что будет ниже. Завалить письмами с информацией по этим двум делам электронные почты вышеуказанных госструктур - это наверное последняя возможность привлечь к ответственности виновных во всех этих мерзостях. Просьба к администрации сайта - не удалять и не делать эту запись личной - дело чрезвычайной важности - коррупция в полиции, расхищение бюджетных средств, финансовые махинации в крупных размерах, подростковая преступность и развращение несовершеннолетних.
Інформація про корупцію у Головному управлінні Національної поліції у Волинській області.
Я, Кушнірчук Олександр Миколайович (04.12.1984), маю вагомі підстави вважати, що слідчий Головного управління Національної поліції у Волинській області Михайло Вікторович (прізвища не запам’ятав, номер його мобільного: +38 099 224 33 03) вступив у змову зі злочинцями з метою отримання хабаря.
17-го вересня 2018-го року я подав інформацію (текстовий файл на флешці) по надвичайно важливій справі слідчому Головного управління Національної поліції у Волинській області Михайлові Вікторовичу. Після ознайомлення з інформацією запидав дозволу скопіювати текстовий файл на свій комп’ютер (ніби я прийшов до нього продавати цю інформацію). Чомусь запитав у мене чи розумію я, що це справа на декілька тижднів чи місяців. Сказав, щоб я йому дзвонив в будь-який час дня і ночі, якщо в мене з’явиться нова інформація по цій справі. Після чого разом зі мною покинув приміщення Головного управління Національної поліції у Волинській області, сказав що в нього якісь термінові справи, і кудись поїхав. Відбувалося це все 17-го вересня з 10:30 до 10:50 ранку. Слідчий щойно вийшов з відпустки. Близько 18:00 того ж дня я подзвонив Михайлові Вікторовичу, щоб повідомити нову інформацію у справі. Він неохоче мене вислухав, і сказав що справою займеться завтра.
Наступного дня, у вівторок 18-го вересня, в мене знову з’явилась нова інформація, і я зателефонував Михайлові Вікторовичу близько 18:30. Він відповів, що знаходиться на якомусь заході, і сказав, що подзвонить мені завтра. 19-го вересня Михайло Вікторович мені не дзвонив, і не зв’язувався зі мною ніяким іншим способом.
Важливим також є те, що вперше я познайомився з Михайлом Вікторовичем коли він зателефонував до мене в суботу 15-го вересня 2018-го року, щоб призначити мені зустріч в Головному управлінні Національної поліції у Волинській області в понеділок 17-го вересня на 10:00. Перед цим я неодноразово повідомляв поліції інформацію, деякі підозри та спостереження по іншій справі (спроба згвалтування неповнолітньої дівчини), але по тій справі було дуже мало інформації і майже ніяких доказів (потерпіла відмовилася звертатись до поліції через страх помсти злочинця). При нашій зустрічі в понеділок 17-вересня 2018-го року в 10:30 ранку (Михайло Вікторович затримався хвилин на 20 + хвилин 10 прохід прохідної і йшли до його кабінету) Михайло Вікторович почав розмову саме з тієї справи про спробу згвалтування, але швидко про неї забув коли ознайомився з важливішою інформацією по серйознішій справі.
Закінчити хочу тим, що я надав Михайлові Вікторовичу багато важливої інформації по надзвичайно важливій справі, яка стосується фінансових махінацій у великих розмірах, розкрадання бюджетних коштів, підліткової злочинності та розбещення неповнолітніх. Крім цього я є головним свідком у цій справі. А Михайло Вікторович вже третій день мене обманює та ігнорує.
Справа про дитячий будинок сімейного типу родини Бак (с. Рованці)
Спробую описати все якомога лаконічніше. Решту, при потребі, можу пояснити детальніше. Прохання ознайомитися з цією інформацією дуже уважно, тому що справа надзвичайно серйозна.
Я, Кушнірчук О. М. (04.12.1984), перебуваючи в стані тяжкої депресії, влітку 2018-го року, майже кожного дня приходив на залізнодорожний міст через р. Стир, що знаходиться поблизу цегельного заводу. Вилазив наверх і просто сидів. Десь із обіду і до пізньої ночі. Майже кожного дня до того мосту приїжджали на велосипедах підлітки 12-15и років, по 7-5-3 чоловік. То вужа замордують, то цеглину на рельси покладуть, то рибака якогось обматюкають. Майже всі з них курять. Але це все дрібниці порівняно з тим, що буде далі. Хочу зосередити увагу на двох із них. Михайло і Богдан - прийомні діти, зведені брати із дитячого будинку сімейного типу родини Бак (с. Рованці). Дуже важливим є той факт, що обоє вони були всиновлені майже з народження. Богдан (14 років) всиновлений у віці одного року, Михайло (15 років) всиновлений у віці 2-ох років. Богдан - психічно хворий і надзвичайно агресивний підліток. Михайло - спокійний, стриманий, вічливий але надзвичайно хитрий і підступний. Справа стосується не тільки цих двох хлопців, а і їхніх опікунів, і мабуть ще багато людей в цьому всьому замішано. Поясню як зможу. Дуже сподіваюсь що зрозумієте і сприймите серйозно.
Випадок перший.
Михайло, Богдан, ще декілька хлопців і двоє неповнолітніх дівчат знаходились на залізнодорожному мосту. Дівчата хотіли курити, а хлопці їм не давали. Михайло кидав цигарки у воду і просив дівчат показати/оголити груди. Дівчата не погоджувались, благали їх не викидати цигарки і дати їм покурити. Михайло продовжував кидати цигарки в річку. З розмови дізнався, що принаймні одна з тих дівчат є його зведеною сестрою, тобто прийомною дочкою родини Бак. Крім цього одна з дівчат казала іншій: “Помниш як ти за сігарєту сосала?”. Хлопці покурити їм так і не дали, і вони всі разом пішли по грунтовій дорозі вздовж огородів у напрямку села Рованці.
Випадок другий.
Михайло, Богдан і ще декілька хлопців знаходились на залізнодорожному мосту. Богдан побачив дівчину, яка гуляла по березі річки. Дівчина скоріше за все була не знайомою з тими хлопцями. Початку того діалогу між ними я не пам’ятаю, але закінчився він так:
Богдан: - Їбатися будеш?!
Дівчина: - Ні!
Богдан: - Пашла нахуй сука! Пасасі шлюха! Сука! Прастітутка! …
Дівчина мовчки пішла звідти подалі. Богдан ще довго кричав їй вслід непристойні образи. Михайло і решта хлопців ніяк не відреагували на таку неадекватну поведінку Богдана (сприйняли все як належне).
Ще одного разу якийсь чоловік років 60-и в окулярах який часто їздить повз той міст на велосипеді зробив Богданові зауваження (не пам’ятаю з якого приводу). Діалог між ними закінчився так:
Чоловік: - Я розповім все твоєму батькові, він тобі вуха накрутить.
Богдан: - Він мені не рідний, я його заріжу!
Поряд були Михайло і ще декілька хлопців - реакція спокійна.
Іншого разу. Хтось із хлопців сказав: “Їдемо по сігі (цигарки).” Троє-четверо хлопців (в тому числі і Богдан) сіли на велосипеди, і поїхали грунтовою дорогою вздовж берега річки в бік від Луцька. Михайло з одним-двома хлопцями залишалися на мосту. Через деякий час бачу як за ними біжить якийсь чоловік (метрів за 70 від мене) і щось в них кидає (скоріше за все то була палка чи тапок). Під’їхавши до мосту, хлопці казали що за ними гнався якийсь божевільний і кидав у них ножем. Потім хлопці ще хвилин 5-10 стояли з велосипедами біля мосту, а Богдан весь цей час кричав у бік того чоловіка надзвичайно непристойні образи, прокльони і погрози.
Випадок третій.
Сталося це в суботу 8-го вересня 2018 року. Був я тоді вже не біля залізнодорожного мосту, а в лісосмузі біля р. Стир паралельно вулиці Глушець, на відрізку між перехрестям Глушець-Метельницького і Глушець 55, на березі з боку Луцька. Дуже малолюдне місце, більшість часу людей там немає взагалі. Але є заїзд для машин аж до самої річки і вздовж. Також там знаходяться рештки колишньої водоочисної чи водонапірної споруди. Вирішив не ходити більше до залізнодорожного мосту, а прогулюватись у вищевказаному місці, після того як в неділю 26-серпня 2018-го року в тому місці до мене звернулась неповнолітня дуже налякана дівчина, яка щойно втікла від чоловіка чи хлопця, який підвозив її на машині і намагався згвалтувати. Дівчина попросила вивести її з лісосмуги. Про цей випадок і всі деталі з ним пов’язані я неодноразово повідомляв поліцію.
Випадок третій полягає ось у чому. Прогулюючись у вищевказаному місці помітів двох дітей, які також там гуляли. Саша 12 років і Марійка 9 років. Саша з неблагополучної родини з вул. Дубнівської чи з Рівненської. Марійка з вул. Костопільської - батьки багато працюють, дівчинка часто без догляду, гуляє де хоче і з ким хоче. Малі діти у безлюдному місці, де недавно дівчина тікала від гвалтівника. Вирішив просо понаглядати за ними. Приходили вони туди купатися. Там є тарзанка і невеликий дерев’яний пірс із драбиною у воду. Купатись туди приходять рідко. Більшість часу місце безлюдне.
Діти купались. Я розвів їм багаття щоб грілись, і час від часу ходив по дрова. Ще декілька днів до того випадково зустрів Михайла в тому місці. Він був у плавках, купався, переплив з іншого берега. Ми обоє здивувались. Як завжди попросив у мене цигарку (давав їм по цигарці чи по дві просто щоб відчепились) і ми розійшлись. Поки діти купались, а я підтримував багаття щоб вони грілись. Під’їхав Михайло на велосипеді. Саша і Марійка були знайомі з Михайлом. Він роздягнувся, покупався, попросив у дітей кукурудзяні палички, насіння. Вони неохоче з ним поділились. Потоптався брудними ногами по покривалові дітей. Попросив у мене цигарку. Закурив…
Михайло, Марійка і Саша знаходились метрах у чотирьох від мене. Я стояв боком до них, ніби дивлячись на річку, але спостерігав за ними боковим зором і деколи повертав голову в їхній бік ніби дивлюсь за багаттям. Скуривши половину цигарки, Михайло запропонував решту Марійці, Марійка відмовилась. Після цього Михайло відвів Марійку ще метра на 2 від мене і з підлою посмішкою щось їй нашіптував, час від часу поглядаючи в мій бік. Вголос Михайло сказав тільки останні слова: “Правда Марійка? Правда будеш?”. На що Марійка дуже емоціонально відповіла/вигукнула: “Нє! Нє!”. А Саша, що знаходився поряд з ними, сказав Михайлові: “Ні, Марійка не така!”. Після того як Михайло пішов, я запитав Марійку що він їй нашіптував. Марійка потупила погляд в землю і не могла нічого сказати/відповісти. Потім я запитав Марійку: “Він тобі нашіптував щось погане?”. На що Марійка ствердно кивнула головою. Дитині 9 років, тієї мерзоти, що нашіптував їй Михайло вона ще не знає, але краєм вуха щось десь вже мабуть чула і якесь поняття про це має, тому і відреагувала на нашіптування Михайла так емоційно (вигукнула “Нє! Нє!”). На питання що саме Михайло їй нашіптував їй було просто соромно відповідати, тому вона потупила погляд у землю і мовчала.
Коротше кажучи, Михайло і Богдан - неповнолітні моральні виродки, мерзотники, які підсажують неповнолітніх дівчат на цигарки, а потім роблять з ними що захочуть. Нікотинова залежність дуже сильна, неповнолітнім дівчатам дістати цигарки дуже важко, вони звертаються до Михайла з Богданом, а ті двоє, шантажуючи їх цигарками … роблять з дівчатами що хочуть.
Чому Михайло дозволив собі спробувати провернути цей фокус з 9-и річною дівчинкою в моїй присутності?
1) Він робив це не відкирито, а на відстані від мене і пошепки. Думав, що я дивлюсь в бік річки і поглядаю за багаттям.
2) Скоріше всього він вважає мене за розумово відсталого/неповноцінного, і думає, що мені немає ніякого діла до нього.
До того випадку з 9-и річною дівчинкою мені справді майже не було ніякого діла до тих двох виродків Михайла і Богдана.
Випадок четвертий.
Після випадку з 9-и річною дівчинкою (8-го вересня). Я кожного дня з обіду і до ночі знаходився на тому місці/березі річки біля тарзанки. В неділю, 9-го вересня, ще раз приходили купатись Марійка з Сашою і його братом Ванею. Михайла не було. В понеділок 10-го Михайло - цигарка, Марійки з Сашою не було. У вівторок 11-го ненадовго приходили Марійка з незнайомим мені хлопчиком років 10-и. Після того діти 9-10и років (Марійка, Саша, Ваня …) туди вже не приходили, температура води і провітря стала прохолоднішою. Михайло ще деколи приходив купатися і просив у мене цигарку.
Випадок четвертий полягає у тому, що в четверг 13-го вересня 2018-го року, на тому ж березі (з боку Луцька), з відстані метрів 50-и, близько 3-ої години дня, за мною спостерігав сивий лисуватий чоловік з невеликими вусами і борідкою, на вигляд років 55-и. Уважно спостерігав за мною хвилин 10-15, стояв за кущами/бур’янами. Михайло в цей час обсихав на тому ж березі після купання. Через деякий час Михайло пішов у сторону того чоловіка, хвилин 5 вони спілкувалися, після чого чоловік дав Михайлові цигарку і пішов у мій бік, пройшов поряд, далі, і пропав з мого поля зору. Глянув я на нього тільки мельком, обличчя добре не розгледів, але навіть якщо це не був Петро Бак (опікун Михайла) - все одно, то був старший чоловік, який прийшов туди скоріше всього за вказівкою Михайла щоб поспостерігати за мною.
І наостанок. Той дитячий будинок більше схожий на розкішний маєток (30 кімнат на 17-20 чоловік). Бачив той будинок зовні і всередині у відеорепортажі про ту родину на Ютубі за 1 червня 2018 року. У їхній же власності дорогий мікроавтобус. У Богдана дорогий багатопередачний велосипед. У Михайла є пневматична зброя (здається пістолети). У обох достатньо грошей на цигарки і зв’язків, щоб їх дістати (не виключено, що сам опікун (Петро Бак) і постачає їх цигарками). Зі слів Михайла, Богдан - улюбленець Петра Бака (важлива деталь, зараз просто на замітку). Родина Баків - християни п’ятидесятники. Михайло вдає із себе віруючого і набожного хлопця.
Закінчити цей звіт хочу риторичним питанням на засипку. Як сталося, що у зразковому дитячому будинку сімейного типу християн п’ятидесятників, майже з народження, виховуются і ростуть такі моральні виродки та мерзотники як Михайло та Богдан? Вони не з благонадійного середовища туди попали, вони обоє всиновлені майже з народження. Звідки в дитячого будинку кошти на розкішний 30-и кімнатний маєток, дорогий мікроавтобус, багатопередачний велосипед, пневматичну зброю, цигарки … і це тільки те, про що мені відомо. Щось дуже не чисто із цим дитячим будинком, з його опікунами/власниками і вихованцями/прийомними дітьми. Потрібно перевірити всі фінансові потоки пов’язані з цією організацією, визначити всіх їхніх спонсорів. Ретельно перевірити всю інформацію про опікунів, їхніх родичів, знайомих, а також про вихованців/дітей.
І ще дещо. Якщо раптом так станеться, що луцьку/волинську поліцію дана інформація не зацікавить, я спробую знайти тих, кого зацікавить як ця інформація, так і те, чому вона не зацікавила луцьку/волинську поліцію. Сприймайте це як завгодно - застереження, погроза, попередження - на ваш розсуд. Справа надзвичайно серйозна, важлива і повинна бути пріорітетом для правоохоронних органів.
Кушнірчук Олександр Миколайович, 04.12.1984
м. Луцьк, вул. Метельницького 6, кв. 29
тел.: 244008, моб.: 0971760701
Додаткова інформація отримана мною 17-го та 18-го вересня 2018-го року.
В понеділок 17-го вересня за мною стежили двоє осіб з легкового червоного автомобіля з високим багажником (номер: АС 2016 ВМ). У вівторок я довідався, що цей автомобіль знаходиться у власності родини Бак. В понеділок 17-го вересня був 11-й день коли я знаходився на одному і тому ж місці/березі річки стир з обіду і до ночі. Близько четвертої години дня (16:00) з боку села Рованці через поле на протилежному від мене березі річки під’їхав вищезазначений автомобіль. Автомобіль зупинився точно навпроти мене, за кермом сидів молодий хлопец років 18-20и, поруч з ним на сусідньому сидінні був ще хтось, кого я не розгледів. З автомобіля ніхто не виходив. Я стояв на протилежному березі річки за деревом. Їм було видно, що там хтось є, але хто саме вони не бачили. Без видимих причин вони декілька разів посигналили. Я вийшов з-за дерева. Тоді вони розвернулись і поїхали туди, звідки приїхали (у бік села Рованці). Як стало відомо 18-го вересня, за кермом ймовірно був Микола Бак.
У вівторок 18-го вересня в розмові з Михайлом та Богданом Бак яка відбувалась на тому ж березі приблизно з 16:00 до 16:30 (хлопці купались і перепливли до мене з протилежного берега по цигарки), я дізнався, що цим літом їхня родина їздила в Турцію, а наступного літа планує поїздку до США. В США у родини Бак є знайомі чи родичі.
Близько двадцяти чоловік живуть у розкішному тридцятикімнатному будинку, мають декілька автомобілів (в тому числі й розкішний мікроавтобус), подорожують за кордон, мають за кордоном знайомих чи родичів, отримують декілька різновидів державної допомоги, отримують президентські премії, звання, та нагороди … Надзвичайно підозріло як для дитячого будинку сімейного типу.
Богдан Бак (2004-го года рождения), в среде друзей/знакомых, очень много и часто матерится, причём по любым поводам. Очень агрессивный подросток. Я был свидетелем того, как Богдан Бак неоднократно и очень агрессивно материл взрослых при общении с ними, то есть лично, в лицо (рыбаков; отдыхающих на берегу реки Стырь; мужчину в очках лет 60-и, который часто ездит на велосипеде возле железнодорожного моста). Матерится Богдан Бак свободно, без запинок и не заикаясь. А теперь посмотрите что творится с этим подростком, когда он пытается строить предложения из слов без матов (подросток совсем не застенчивый; то, что он стесняется видеокамеры - исключено).
(с 0:20 по 0:38 и с 0:53 по 1:04)
Цитировать(название видеоролика на YouTube: Волинянина, який виховує 15 дітей, відзначено орденом)
Богдан усыновлён семьёй Бак с 1-го года (почти с рождения), то есть рос и воспитывался в среде детского дома семьи Бак.
Посмотрел этот ролик Сейчас и у меня возникло мысль что матерится то он не по украински, а по-русски А пытается строить предложение на камеру из украинских слов он конечно возможно потому что думает он по-русски и говорит большей частью по-русски. Ну у меня такое субъективное мнение. Возможно что оно неправильное и действительно связать двух слов конечно не может, но независимо от языка, на котором он говорит, думаю что если он владеет русским языком лучше чем украинским то естественно и матерится он по-русски легко и без запинки, а украинским владеет хуже
Цитировать“… возможно потому что думает он по-русски и говорит большей частью по-русски.”
Ни разу не слышал чтобы Богдан Бак говорил по-русски.
ЦитироватьСемья Бак с западной Украины, общаются на украинском.
Напомню, что Богдана усыновили в возрасте около года.
Периодические подёргивания головы во время интервью свидетельствуют о каком-то психическом расстройстве. Поскольку говорит он долго растягивая слова (как бы вспоминая), то текст скорее всего заучен. Лично для меня и без того очевидно, что озвучивает Богдан в том интервью явно не то, что думает. Подёргивания его головы из стороны в сторону очень напоминают кивание головы в знак опровержения или отрицания.
Явные признаки психического расстройства + подавленная агрессия … У верующих такие называются бесноватыми. Со слов Михаила, Богдан является любимчиком их отца (Петра Бака). Об этом свидетельствуют дорогой велосипед Богдана, а также то, что Богдан, время от времени, без проблем позволяет себе материть старшего на год Михаила. Похоже на то, что Петр Бак каким-то образом использует психическое расстройство Богдана, возможно выдавая его за юродивого (помеченного Богом). Юродивый - у суеверных, религиозных людей: безумец, обладающий даром прорицания.
* кивание головы в знак опровержения или отрицания - … в знак несогласия.
ЦитироватьПонедельник, 24-е сентября, 2018-го года, 10:13 утра, сильный ветер, резко похолодало, около десяти градусов тепла, плохая погода. Третий день мне ниоткуда не звонили. Дело социально болезненное и очень грязное. Не исключено, что пресса не заинтересуется, а полиция это всё как-то замнёт.
Творится там конечно плохое, я бы даже сказал недопустимое в нормальном обществе, тем более касается это детей и подростков, но вот что я думаю. Богдан хоть и с явными психическими отклонениями, и очень агрессивный, но физически слабый и до насилия дело у него не доходит. Михаил на год старше и физически намного сильнее Богдана, девушек он конечно развращает, но делает это без насилия и агрессии. Действует как змей искуситель, сначала предлагает сигареты (курить не заставляет), девушка вправе отказаться, и порядочная так и сделает. Что происходит дальше думаю вы в курсе, сначала подсаживает на сигареты, неполнолетним девушкам их достать нелегко, они обращаются к Михаилу … ну понятно короче. Хитрый и коварный, но не агрессивный и физического насилия к девушкам не применяет (то есть не бьёт их).
Всё это тихий ужас конечно, но добро и зло, Бог и Дьявол - это две стороны одной медали. Думаю, что ни добро ни зло, никогда не победит свою противоположность и между ними всегда будет сохраняться определённое равновесие. Любые противоположности очень взаимозависимы.
Несколько раз я общался с Михаилом (помимо регулярного “Добрый день. Можно сигарету? До свидания.”). Несколько раз он говорил мне о покаянии/исповеди. Вот что недавно пришло мне в голову и о чём я сказал Михаилу насчёт исповеди/покаяния как церковного таинства/процедуры. Богу всё знает, в том числе и то, исправился человек или нет. Покаяние/исповедь - это признание своих грехов/недостатков и обещание исправиться. Но можно исправиться и без обещания. Также покаяние - это просьба о прощении грехов, но без исправления никакой речи о прощении быть не может. Если человек покается (пройдёт таинство исповеди) и не исправится - Бог не простит, если человек перестанет грешить (исправит какой-то свой недостаток) без таинства исповеди/покаяния - думаю в таком случае Бог не может не простить человеку тот недостаток, который он в себе искоренил. В итоге я пришёл к выводу, что таинство исповеди является необязательной формальной процедурой. Ничего не имею против исповеди/покаяния, может кому-то это помогает исправиться. Но можно исправиться и без этой необязательной формальной процедуры.
Клятва на Библии перед судовым процессом. Кратко. Бог - понятие из категории недоказуемого. То есть невозможно ни доказать Его существование, ни опровергнуть. (Высшие силы должны существовать, причём как хорошие так и плохие, но речь сейчас немного о другом.) В Библии сказано, что Бог есть, но Библия написана людьми, якобы избранными для этого Богом - очень странно, если не сказать подозрительно, учитывая то, что никаких неопровержимых фактических доказательств существования Бога, о котором написано в Библии, нет. Кроме того понятие “Бог” напрямую связано с понятием “вера”. Грубо говоря, без Бога нет веры, без веры нет Бога. Но понятие “вера” не является, и никоим образом не может являться категорией правосудия. В судовых процессах могут фигурировать такие понятия как мера/степень доверия к определённому физическому или юридическому лицу. Но понятие “вера” не имеет, и не может иметь, для правосудия никакого смысла и значения. Короче вывод, клятва на Библии перед судом - бессмысленная формальность. Почему эта формальность до сих пор существует для меня большая загадка.
Только что, приходили двое сотрудников полиции из Главного управления полиции в Волынской области. Не менее получаса оформляли официальную отписку от информации, которую я оперативно сообщал полиции по номеру 102 с 28-е августа по 5-е сентября, по делу о попытке изнасилования несовершеннолетней девушки. Эту же информацию более часа описывали для формальности 21-го сентября 2018 года. Более 15-и дней тому сообщал милиции оперативную информацию по вышеуказанному делу, и теперь 21-го и сегодня, 24-го сентября, ту же информацию около двух часов оформляли в документах. Насколько понимаю … что вообще происходит? чем они там занимаются? пишут бумажки и получают зарплаты?
ЦитироватьСледователь уголовного розыска Главного управления полиции Волынской области, более часа набирал документ на одну страницу А4. Около минуты искал букву “G” на английской раскладке. Процедуру “копировать-вставить” осуществляет мышью и тратит на это 5-10 секунд. Текстовый редактор выдаёт какие-то точки между словами, визуально получается просто каша какая-то. Да, надо было думать, что пишешь, но более часа оформлять документ по информации 15-и дневной давности …
Вчера 23-го сентября, в 10:10 утра наблюдал подозрительный случай (сейчас не важно о чём имеенно). Хорошо подумал и в 10:18 позвонил в полицию, подробно описал ситуацию и в чём состоит подозрение, описал автомобиль (марку и цвет), назвал его номер, сказал, по какому адресу автомобиль был припаркован, и что он поехал в неизвестном мне направлении, сказал спасибо и попрощался. Сейчас крепко держитесь за то, на чём сидите. Через ПОЛ ЧАСА в 10:50 звонят мне из полиции (мобильный номер) и сообщают, что приехали по указанному мной адресу, и описанного мной автомобиля там нет. За ПОЛ ЧАСА, с возможностями полиции, можно было установить владельца автомобиля и личную информацию о нем, в том числе номер его мобильного телефона, узнать его местоположение, найти его, и подтвердить или опровергнуть моё подозрение. Они звонят через пол часа, говорят что такого автомобиля там нет и просят ещё раз объяснить ситуацию, которая подробно описана мной и записана в телефонном разговоре. Такая формальность в украинской полиции, звонишь на 102 всё подробно описываешь, информация записывается, говоришь им свои ФИО и место проживания, номер мобильного определяется по звонку. Потом тебе ещё раз звонят с мобильного для подтверждения … ПОДТВЕРЖДЕНИЯ ЧЕГО? Обращение записано, мобильный номер известен, ЧТО ПОДТВЕРЖДАЮТ? УБИЙСТВО ВРЕМЕНИ? … нет слов … просто нет слов … прошу прощения за негатив, но это ж … ну как же так? … ну 21-й век на дворе … формальности, подтверждения, подтверждение формальностей … я в шоке.
Цитировать.
ЦитироватьСуществует более простая и понятная причина стараться говорить правду, чем клятва в этом на Библии.
ЦитироватьЛюбая ложь, рано или поздно, обязательно вылезет боком, и чем больше ложь - тем серьёзнее будут её последствия.
Саша, тебе 35 лет, ты не работаешь, знаком с депрессией и до полуночи сидишь на железнодорожных мостах болтая ногами…
ЦитироватьУдивительно то, насколько ты хорошо владеешь слогом своего языка и знаешь о сочетании Контрл-С…
Ты верил в бога, но что-то случилось и теперь ты не веришь мне.
Ты веришь в то, что я не могу напечатать тебе письмо руками живого человека.
Ты звонишь “102″, просишь о помощи в братской стране и жаждешь правосудия.
Над кем, Саша?
Ты желаешь привлечь внимание к собственной галлюцинации, которая стала твоей реальностью только потому, что ты в неё веришь.
Ты и есть “бог”, Саша. И у тебя есть право судить самого себя.
Подозрительными становятся даже машины, но только тогда, когда ты сам этого очень, очень хочешь.
Пожалуйста, не порть Богдану жизнь. Судить его ты права не имеешь.
Он справится сам.
skyfire
Суть дела кратко.
Михаил Бак (15 лет), шантажируя курящих сверстниц сигаретами, просил их оголить грудь. Девушки просили дать покурить, он бросал сигареты в реку и говорил: “Покажите с*ськи”.
Богдан Бак (14 лет), кричал с моста девушке находящейся на берегу: “*баться будешь?!”. Потом долго и громко материл её в след.
Михаил Бак (15 лет), при мне, на берегу реки Стырь, делал попытки совращения 9-и летней девочки. Предлагал ей сигарету и нашёптывал какие-то пошлости (что именно я не слышал, но по его подлой улыбке, и по резкой, негативной, эмоциональной реакции девочки, догадался).
Михаил и Богдан Бак - воспитанники (приёмные дети) образцового детского дома семейного типа христиан пятидесятников. Детский дом щедро финансируется государством, получает президентские премии, награды и звания за заслуги. Условия проживания роскошные, путешествуют за границу, имеют знакомых или родственников в США.
Усыновлены Богдан и Михаил Бак почти с рождения, Богдан - с одного, Михаил - с двух лет. Росли и воспитывались в среде вышеупомянутого детского дома.
ЦитироватьЗанялись наконец-то делом детского дома семьи Бак официально.
Сегодня 5-го сентября 2018-го года, в 10:17 звонили из “Луцкое районное отделение Луцкого отделения полиции ГУНП у Волынской области”, г. Луцк, ул. Боженка 34 (ГУНП - “Главное управление Национальной полиции”).
С 12:00 до 13:00 давал там показания по делу детского дома семейного типа семьи Бак (село Рованцы).
Информацию по вышеуказанному делу отправлял утром 18-го сентября 2018-го года на электронную почту сайта Национальной полиции (то есть в Киев). Дополнительную информацию отправлял на ту же электронную почту в ночь с 19-го на 20-е сентября. Информацию за 18-е сентября “Луцкое районное отделение Луцкого отделения полиции ГУНП у Волынской области” получило 24-го сентября 2018-го, дополнительную информацию, отправленную мной в ночь с 19-го на 20-е сентября на электронную почту Национальной полиции, Луцкое районное отделение полиции не получало.
Сегодня 5-го сентября 2018-го года давал показания. Судя по задаваемым мне вопросам (в основном пересказывал информацию своего отчёта), делом семьи Бак полиция ещё не занималась, и никаких дополнительных/других сведений о детском доме семьи Бак (кроме поданной мною информации) полиция ещё не установила (не собрала).
В ДАННОМ СЛУЧАЕ У МЕНЯ НИКАКИХ ПРЕТЕНЗИЙ, ПРОСТО КОНСТАТИРУЮ ФАКТЫ ДЛЯ ОТЧЁТНОСТИ.
Звонила мне и брала у меня показания сотрудник Луцкого районного отделения полиции по охране прав детей, опеке и попечительству. Женщина лет тридцати, фамилию не запомнил, и поскольку претензий к ней не имею, то номер её мобильного телефона указывать не буду.
После случая с сотрудником Главного управления полиции в Волынской области, Михаилом Викторовичем (+38 099 224 33 03) приходится быть очень внимательным, многое запоминать и фиксировать/записывать. Кому интересно подробнее - смотрите сообщения выше. Кратко опишу тут. Через несколько дней после обращения к Михаилу Викторовичу с информацией о детском доме семьи Бак, заподозрил его в том, что он может использовать данную информацию как компромат на Петра Бака с целью получения взятки. Основания для такого подозрения подробно описаны в этой теме выше. Последний раз общался с Михаилом Викторовичем по телефону 18-го сентября 2018-го года около 18:30 (звонил ему чтобы сообщить новую информацию по делу семьи Бак). После того он не звонил мне и не связывался со мной никаким другим способом (больше я с ним не общался). Теперь время не на его стороне, каждый день, что он со мной не связывается, подтверждает мои подозрения в его адрес. Мог сказать что не его компетенция, но делом он заинтересовался и сказал звонить ему если появится новая информация в любое время дня и ночи. Кроме того дело семьи Бак - компетенция многих отделов полиции. Если передал дело кому-то другому - мог бы мне сообщить … короче, тут очень много “если”, и большинство из них подтверждают моё подозрение.
Ещё хочу добавить кое-что о личных качествах Михаила Викторовича. Он слишком вежливый и жизнерадостный (особенно для полицейского), создаёт впечатление хитрого и льстивого человека. Дело в том, что чрезмерное проявление позитивных качеств может свидетельствовать о качествах негативных. Как и в случае с двумя-тремя сотрудниками Михаила Викторовича, которые присутствовали при начале моей с ним встречи (подробнее смотрите в сообщениях выше) … речь шла о подростковой преступности и развращении/совращении несовершеннолетних, а кто-то из них, покидая кабинет, сказал с напускной серьёзностью (как бы намекая на что-то): “Михаил Викторович, вы только что из отпуска, просьба взяться за дело со всей серьёзностью.” На что Михаил Викторович, с улыбкой (как бы сообщая, что намёк он понял), ответил: “Хорошо.”
Покидая помещение Главного управления полиции в Волынской области (ул. Винниченка 11), 17-го сентября 2018-го года, около 11:00 утра (я и Михаил Викторович выходили вместе, первый и последний раз когда я с ним встречался), Михаил Викторович на прощание сказал мне: “Сходим как-то вместе на кофе.” … Это как понимать? Поболтаем о подростковой преступности и развращении несовершеннолетних за чашечкой кофе?
Конец отчёта.
Цитироватьэто фраза могла быть и завуалированным предложением дать ему взятку в виде конечно не чашечки кофе , а шикарного обеда в ресторане
ЦитироватьВы заинтересованы в том чтобы это дело раскрутилось по полной и значит по мнению михаила викторовича готовы платить за его раскрутку взятку
ЦитироватьЯ заинтересован в том, чтобы жить в нормальном/здоровом обществе.
ЦитироватьЧтобы не было коррупции, взяток, и чтобы деньги не распределялись в пользу “избранных”, некоторые из которых, к тому же, являются моральными уродами и мразями.
“Вы заинтересованы в том чтобы это дело раскрутилось по полной и значит по мнению михаила викторовича готовы платить за его раскрутку взятку”
Крутись они в Аду, такие дела.
Цитировать